Недавно у Білграді відбувся цікавий процес поета Пундуровича, якого обвинувачено в літературній крадіжці. Почалося з того, що Пундурович оголисив свій переклад “Гамлета”, але. як швидко виявилося, він “запозичив” до свого перекладу 2000 рядків з давнього перекладу Стефановича. Стефанович, не довго думаючи, потяг Пундуровмча до суду, як плагіятора. Суд, розглянувши справу, засудив Пундуровмча на 50 день ув’язнення й 300 динарів “штрафу”.
Ридіярд Кіпліпг одержав від “Королівського літературного товариства” золоту медалю, як нагороду за літературну діяльність. З цієї пагоди Томас Горді висловився, що Кіплінг міг-би бути великим письменником, якби його на загарбали імперіялісти.
“Akademia Mandadori”, що постачала коштами видавничі спілки “Mandadori” в Італії, оголосила три літературних конкурси па твори: поетичний белетристичний і критичний. Нагороди — 5, 10 і 20 тисяч лірів.
Спілка німецькнх драматичних авторів запротестувала проти переваги иа німецьких сценах чужоземних авторів, що майже цілком зсунули німецьких авторів. Приміром у вересні ц. р. па 20 берлінських сценах відбулося 350 вистав, з чого всього лише 162 — німецьких авторів.
Накладом книгарні “Mundo ha tino” у Мадриді вийшла книжка, під заголовком “Сто найкращих еспансько-американських поезій”. Ця антологія містить у собі поезії всіх американських поетів еспанської народности, починаючи від відомих поетів Менева і Балярта і кінчаючи сучасними поетами американцями, що пишуть еспапською мовою.
Літературне керовництво “Французької Комедії” вирішило з політичних міркувань виключити з репертуару Р. Роланового “Дантона”.
Як повідомляє американська преса, Чарлі Чаплін має намір залишити кіно й узятися за утворення у Нью-Йорку велетенського художнього театру. Першою річчю, що має бути виставлена у цьому театрі є його власна драма.
Нещодавно Честертон пояснив генезу відомої своєї повісти п. назв. “Людина, що була Четвергом”. Тому що в звичайній детективній повісті під виглядом добротливої людини звичайно заховується небезпечний злочинець, прагнув він протиставити тій концепції людину грізну з вигляду, але навсправжки таку, що в своїй істотності є наскрізь добра. Це й усе, що міг сказати газетярам відомий письменник.
В підручній енциклопедії Маєра видання 1920 року, на сторінці 321 знаходимо таке “здання” про Гайне: “Гайне Генрих, поет 1797—1856, від 31 р. у Парижі; “Книга пісень”, історична та літературна студія, позбавлена всякої моральної поваги” (!!)..
У Берліні утворилася спілка письменників “Група”, що об’єднує в собі майже всі революційно-творчі сили, а в тім таких письменників, як — Й. Бехер, А. Люблін. В. Гааз, В. Газенклевер, Клябунд, Р. Леонард, Р. Мусіль, Й. Рот. Ерн. Толлер. П. Вестгейм.
Бувший міністр мистецтва. Коррадо Річні, оголосив свою студію про Беатріче Ченчі, що в ній цілком розбиває ту легенду, яка так довго оточувала героїню Шеллі. Закид “кровозмішення, що свого часу було кинуто її батькові Ченчі Франческо, виявилося, цілком безпідставний. Натомість, з вишуканих документів, що їх оголошує Річчі, видно ясно, що Беатріче була коханкою Олімпія Кальветті, від якого мала дитину і який убив її батька”.
Недавно Габріель д’Анунціо оголосив на сторінках італійської преси такого листа: “Повертаюся до своєї жінки, що двадцять п’ять літ тому, коли був найголоснішим Ромео на світі, залишив її. Повертаюся з покорою і жалкую про гріхи минулого, бажаючи забути їх. Повсртаюся з покорою, бо на вершку своєї слави досить міг накохатися. Повертаюся з жалем про колись учинене, бо стоючи на порозі шестидесятого року свого життя, спокійно дивлюся в минувшину і бачу там цілу примирливість моїх тріюмфів. Замість того, щоб порядно жити, волів користуватися своїм талантом так, щоб як найбільше провокувати кохання(!!)
За спільною редакцією М. Горькою, І. Дугамеля та С. Звейга вийшов у Парижі великий ювілейний збірник, присвячений Р. Роланові. зміст якого складається з біля ста авторів різних країн світу.
В Іспанії. Останніми часами стали з’являтися твори нових письменників. За зразком Франції, Польщі, Німеччини, Чехо-Словаччини та Італії, почав виходити у Мадриді літературний часопис типу “Nouvelles littéraires”, т. зв. “La Gazeta Literaria”.
У Братиславі па Словаччині почав виходити літературний місячник за назв. “Фуявa”, орган молодих словацьких письменників, що походять зі Словаччини та Морави.
В падолисті ц. р. відбулись річні загальні збори Вільної Академії Пролетарської Літератури (“Вапліте”).
Обрано поний склад президії: Президент—М. Куліш; Заступник—М. Яловий; Секретар—Арк. Любченко. Контрольна Рада: Ол. Досвітній. Г. Епік. О. Слісаренко.
—До складу Вапліте прийнято: євр. письменника Квітку і укр. письменника Смоліча.
На 1927 рік склад Вільної Академії Пролетарської Літератури:
В. Вражливий, О. Громів, І. Дніпровський, О. Довженко, Ол. Досвітній, Гр. Епік, П. Іванов, М. Йогансен, Квітка, Г. Коцюба, О. Копиленко, М. Куліш, А. Лейтес. Арк. Любченко, М. Майський, П. Панч, І. Сенченко. О. Слісаренко, Смоліч. В. Сосюра, П Тичина, Д. Фельдман, М. Хвильовий. М. Яловий, Ю. Яновський.