Дні Робітниці

Не плач, мій синку. Люлю-лю
Ти чув колись в розмаю.
Тепер співаю боротьбу,
Що-дня тебе люляю.

Від пісні цеї закричиш,
Душа спахне з одчаю.
Ти не заплющуй оченят,
Послухай, що співаю.

Ти чуєш там на дворі шум
І зойки і змагання?
Всі вулиці в крові, крові,
Де боротьба остання.

Шерегами робітники
Прийшли і грізно стали.
Ой, хто-ж поборе: чорний труд
Чи хижі капітали?

Там золото, цей вічний кат,
Немилосердний, лютий,
Одняти хоче хліб у нас,
А дати нам отрути.

Ой, там батьки, ой, там сини
Там ворогів стинають.
За вільнеє життя нове,
Вмираючи, співають.

І пісня та гремить, гуде
Шерегами, рядами,
Немов шумні потоки з гір,
Немов громи горами.

Отам і сонце наше десь,
Хоробрість незабута—
Твій батько, що в душі його
Вогонь і та-ж отрута.

Не плач, мій синку. Люлю-лю
Ти чув колись в розмаю.
Тепер співаю боротьбу,
Що-дня тебе люляю.