Моєму Другові

Затулиш вікна і зачиниш двері,
Твоя пора.
Беззвучно б’ються на пепері
Сухі істерики пера.
Безжалісна й немилосердна гра
Із серцем й словом в перегони,
І божевільний пульс агоній
В химерних вивертах пера!
Так, поетичний гастроном,
Не помічаєш, як росте рік,
Нотуєш в захваті істерик
Убогі рими, серця тухлий жом,
І намагаєшся вотще
Знайти безодні в плоскім слові
І возвеличувать іще
Любов плохеньку й серце тще,
Й життя у сірім піджакові.
В порожніх перевулках туги
Ти заблудився в присмерки бліді.
Пливуть неясні виднокруги,
Неначе круги по воді.
І кров повз серце проплива,
І не зникає з синіх губ ця
Схолола посмішка крива,
І, мій любимий, мій безсилий друг,
В огидний зашморг самогубця
Зав’язується сам твій чорний виднокруг!
І гнилокровий, і мізерний смуток
Роня кінець твого пера.
Коли в шинках, у колі проституток
Шукаєш правди і добра.
В порожніх перевулках туги
Ти заблудився в присмерки бліді.
Пливуть неясні виднокруги,
Неначе круги по воді